У нас, українців, споконвіку існує традиція взаємодопомоги, суспільної праці, піклування про ближнього.
Повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну 24-го лютого застало нас усіх зненацька. Проте майже одразу стало зрозумілим, що очікувати на допомогу не треба, а потрібно починати працювати всім разом тут і зараз, обирати свій напрямок боротьби з ворогом. Наш факультет є яскравим прикладом того, що можна допомагати, роблячи якісно спільну справу: допомога ЗСУ, теробороні, переселенцям і всім потребуючим у воєнний час. Впродовж місяця ми перетворилися на справжній мурашник: одні носять коробки, сортують продукти, готують їжу, а інші ріжуть тканину та плетуть маскувальні сітки для українських військових….
Наша сила – в єдності. Ми віримо в ЗСУ, Україну та перемогу. І робимо для цього все, що можемо, як молитовно, так і інформаційно – кожен на своєму місці.
Слава Україні!
Героям слава!